Що
відбувається?

Понад три роки жодна розмова про ціни на електроенергію не відбувається без згадки формули «Роттердам+». 184 мільйони запитів «Роттердам плюс» і 27,5 мільйона запитів «Роттердам+» у Google. Не дивно, адже формула стала ключовою для переходу України до ринкових правил в енергетиці. Але навіть обізнана в економіці людина не завжди може пояснити, що і як рахують за такою формулою. До того ж українцям системно нав’язували думку, що «Роттердам+» є лише способом обкрадання.

З 1 липня в Україні запрацював новий ринок електроенергії і це спричинило черговий спалах розмов на «роттердамську» тему. Тож ми вирішили розібратися з тим, чим насправді був «Роттердам+», у якій ситуації знаходиться енергетика України і якими є сценарії майбутнього.

1
Коротко: що це
взагалі таке —
«Роттердам+»

«Роттердам+» — це формула, яка встановлює ціну на енергетичне вугілля, яке використовують теплові електростанції. Вони виробляють електроенергію, яку далі продають за певним тарифом. Ціна вугілля впливає на ціну електроенергії, яка виробляється теплоелектростанціями, і на тариф для промислових споживачів. У тарифі на електроенергію для побутових споживачів ціни на вугілля не враховують. Формула «Роттердам+» не впливає на тарифи на світло для населення жодним чином.

Формулу «Роттердам+» було затверджено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у березні 2016 року. Після запуску у 2019 нового ринку електроенергії потреба у формулі зникла і спиратися неї стало не обов’язково

Ціна тонни українського вугілля за формулою «Роттердам+», у гривні cтаном на 24.09.2019
1 794

2
Кінець «ручного»
регулювання
вугільної галузі

Протягом усіх років незалежності України у вугільну галузь вливали все більше дотацій, а вона завдавала все більше збитків. Мільярди державних субсидій зникали в корупційних схемах, а вугілля на державних шахтах видобували все менше й менше. Основою схеми були штучно занижені ціна на вугілля і тариф на електроенергію. Вони нібито захищали простих людей від ринкових цін, а насправді ж забезпечували надприбутки власникам не модернізованих промислових підприємств, які купляли електроенергію дешево, а вироблену продукцію продавали за кордон за валюту. Сплачувати за це доводилося мільйонам звичайних українців, з чиїх податків дотувалися шахти.

За словами Олександра Трохимця, голови Асоціації енергетики України, різниця була величезною: «Ціна іноді встановлювалася близько 400 гривень за тонну. При тому, що собівартість видобутку на державних шахтах становила і становить близько 3700 гривень за тонну». До 2013 року собівартість українського вугілля майже вдвічі перевищувала ціну, за якою його купували. 

Ціна іноді встановлювалася близько 400 гривень за тонну. При тому, що собівартість видобутку на державних шахтах становила і становить близько 3700 гривень за тонну

Олександр Трохимець,
голова Асоціації енергетики України

Схожа ситуація була і на ринку електроенергії. Ціну штучно утримували на певному рівні, попри на ринкові фактори — наприклад, інфляцію. Так, з 1996 до 2017 року середньомісячна зарплата в Україні зросла у 64 рази, а вартість кіловат-години — утричі менше. У здоровій економіці така різниця виникнути не може.

Ціну на електроенергію встановлювали у «ручному режимі». Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), видавала постанову. Там було зазначено цифру — ціна на електроенергію буде такою. Без аргументів, без зрозумілих підстав. Методика розрахунку могла бути абсолютно довільною. Наслідки такого ручного керування зрозумілі — у гру вступали фактори неекономічні: домовленості між групами впливу, політична доцільність («не збільшувати тарифи перед виборами» або навпаки — підняти, аби звинуватити у цьому «попередників»). І, звісно, корупція — через субсидії з бюджету виводили десятки мільярдів доларів

3
Завдяки формулі
вперше визначили ціну
українського вугілля

Формула була потрібна, аби зупинити ручне регулювання цін, яке створювало умови для корупції, і перейти до ринкових правил. НКРЕКП запропонувала поширене у світі рішення — ціна вугілля мала визначатися світовим ринком. Якщо ціни у світі зростають, — вони зростають і в Україні, та навпаки. Так купують вугілля у всьому світі.

У економічній науці це називається «імпортним паритетом», тобто ціною, нижче за яку імпортерам буде невигідно везти до країни свій товар і продавати його. Якщо ж місцеві виробники запропонують ціну вищу за паритетну, споживачам буде вигідніше купити цей товар в імпортера. За таких умов, ціна стабілізується, стає прогнозованою, а ціноутворення тарифів — прозорим.

Якщо Україна має намір підтримувати вітчизняний видобуток, необхідно визнавати вплив імпорту та встановлювати ціни для власного вугілля на рівні імпортного паритету

Європейська асоціація вугілля та лігніту Euracoal

Однак, було встановлене одне обмеження: ціна не могла зростати вище за цифру, визначену формулою. Це — регуляція, через яку у певні періоди ціна вугілля була нижчою за ціну імпортного вугілля.

Порівняння імпортної ціни на вугілля і ціни за формулою «Роттердам+»
Порівняння ринкової ціни на вугілля і ціни за формулою «Роттердам+»Порівняння ринкової ціни на вугілля і ціни за формулою «Роттердам+»

Це звучить дивно, але до введення формули «Роттердам+» ніхто не міг точно сказати, скільки коштує українське вугілля. У 2015 році міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин називав «реальною ціною» 1100 гривень за тонну, голова Незалежної профспілкової організації гірників України Михайло Волинець говорив про 1500 гривень, а на деяких державних шахтах собівартість сягала 4350 гривень.

Використання імпортного паритету для розрахунку ціни вугілля в Україні підтримала європейська асоціація вугілля та лігніту Euracoal. Фахівці Euracoal зазначили: «Якщо Україна має намір підтримувати вітчизняний видобуток, необхідно визнавати вплив імпорту та встановлювати ціни для власного вугілля на рівні імпортного паритету. Інші країни у такій самій ситуації визначали ціну імпорту як базову для внутрішнього видобутку, надаючи рівність з імпортом».

Відмова від корупційного ручного управління та введення чіткої формули формування тарифу для промисловості були неминучими після того, як Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Згідно з 269 статтею Угоди, необхідно було перейти до ринкових механізмів визначення цін на електроенергію — запроваджувати конкурентний ринок (що відбулося 1 липня 2019 року), а до того розраховувати тарифи за прозорою методикою

4
Запровадження «Роттердам+»
допомогло врятувати
енергетику України

«Роттердам+» ввела в дію постанова НКРЕКП №289 від 3 березня 2016 року. Цьому рішенню передували події, які змінили долю всієї країни.

Через окупацію окремих районів Донбасу у 2014 році, Україна втратила більшість шахт Донецької і Луганської областей. Ще на початку 2014 року у вугільній галузі працювало 250 тисяч людей, діяло 150 шахт. На початку 2015 року кількість робітників зменшилася до 120 тисяч, а кількість шахт — до 81. Видобуток власного вугілля впав майже вдвічі і продовжував знижуватися. Діагноз експертів — дефіцит вугілля і колапс галузі. Мільйони людей могли залишитися без тепла і світла, а Україна — позбутися енергетичної незалежності.

У 2014 році видобуток вугілля в україні впав майже вдвічі
У 2014 році видобуток вугілля в україні впав майже вдвічіУ 2014 році видобуток вугілля в україні впав майже вдвічі

Аби теплова генерація не зупинилася, вугілля необхідно було терміново імпортувати. Тут виникла потреба у розумних цінових обмеженнях — українські теплові електростанції мали бути спроможними закуповувати вугілля у світі за ринковою ціною. Це позбавляло Україну критичної залежності від постачання вугілля з окупованих територій і з Росії. Але для цього систему видобутку і закупівлі потрібно було перебудовувати, а стару схему «ручного» ціноутворення — ліквідувати. 

Ще в липні 2015 року робоча комісія при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України почала готувати законопроєкт «Про ринок вугільної продукції». Мета — лібералізація ринку і впровадження біржової торгівлі вугіллям. Оскільки підготовка і ухвалення закону — процес непередбачувано довгий, НКРЕКП почала готувати відомчі документи, що запускають ринкові механізми у тарифоутворенні. Постанова №289 була ключовою із них. Її активно обговорювали експерти, а на початку 2016 провели публічну дискусію. Врешті, у березні 2016 року регулятор вперше в Україні ввів формулу для визначення граничної ціни на вугілля — той самий «Роттердам+».

Після запровадження «Роттердам+» не було жодних перебоїв з енергопостачанням, країна не замерзла, а шахтарів не довелося звільняти тисячами. Ціноутворення стало прозорим, державні шахти було врятовано від банкрутства

5
Формула зрозуміла,
як «2×2»

Формульний підхід прозорий і зрозумілий. «Роттердам» означає загальносвітову прив’язку до середньозваженої ціни в портах Амстердама, Роттердама і Антверпена — індекс API2. Міжнародне агентство Argus Media щодня встановлює індекс API2 — ціну на вугілля для всієї Європи. Вплинути на їхні розрахунки неможливо.

«Плюс» у формулі — це вартість транспортування в Україну (фрахту), перевантаження з судна у залізничні вагони (перевалка) і доставки до конкретної теплоелектростанції (транспортне плече). Це — як доставка у піцерії. Ви замовляєте піцу за однією ціною і додатково сплачуєте 30-50 гривень — за те, що вам її привозять. Чим більша відстань від вас до піцерії, тим дорожча доставка (і холодніша піца).

Формула має дві складові: «Роттердам» і «плюс». Частка «Роттердаму» у формуванні ціни вугілля — більша
Формула має дві складові: «РОттердам» і «плюс». Частка «роттердаму» у формуванні ціни вугілля — більшаФормула має дві складові: «РОттердам» і «плюс». Частка «роттердаму» у формуванні ціни вугілля — більша

У сумі виходить орієнтовна (індикативна) ціна, яка і використовується для розрахунку. Вперше ціноутворення у вугільній галузі стало ринковим, а не адміністративно-корупційним. Це було і залишається стратегічним досягненням «Роттердам+»

6
Вугілля справді мали
везти з Роттердаму?
Спойлер: ні, не мали

З другого кварталу 2017 року дефіцит вугілля покривається виключно імпортним постачанням вугілля, проте — не з Роттердаму. Те, що вугілля мало йти саме звідти, — частина створеного про формулу міфу. Генеральний секретар Euracoal Брайана Ріккетс сказав про це так: «Ціна «Роттердам+» не передбачає того, що вугілля постачається чи колись буде постачатися з портів Амстердама-Роттердама-Антверпена в Україну. Це було б безглуздо!». Вугілля постачається з різних країн, переважно — з США, Росії, Казахстану, Південної Африки.

Ціна «Роттердам+» не передбачає того, що вугілля постачається чи колись буде постачатися з портів Амстердама-Роттердама-Антверпена в Україну. Це було б безглуздо!

Брайан Ріккетс,
генеральний секретар EURACOAL

Найбільш придатними для українського ринку, враховуючи умови дефіциту вугілля, є постачання з Південної Африки, США і Колумбії. Прив’язка ціни до одного з індексів локальних ринків призвела б до ризику впливу суб’єктивних факторів на цих ринках на ціну вугілля в Україні. Наприклад, ціна вугілля в Південній Африці надто сильно залежить від коливань попиту і пропозиції у Китаї. Останнє ж не завжди відбивається на цінах вугілля в Європі. Ціни на ринках США і Колумбії вкрай залежні від окремих великих виробників. Всі ці ринки орієнтовані на довгострокові контракти, а судна звідти йдуть більше 30 днів. Крім цього, навіть без фрахту, ціни на цих ринках можуть перевищувати індекс API2.

Аби постачати антрацитове вугілля, альтернативою може бути ринок Російської Федерації. Однак, Україна не могла розглядати його для постійної прив’язки зі зрозумілих причин — по-перше, політичних, по-друге, через високу залежність російського ринку від адміністративних рішень їхньої влади. Так, у червні 2019 року російська влада вкотре зупинила доставку всього вугілля в Україну.

Однак, усі ці негативні фактори можна нівелювати. Аби це вдалося, потрібно використовувати індикатив найбільш ліквідного ринку в Атлантичному регіоні — індекс API2. Так і було зроблено. Формула «Роттердам+» враховує вартість доставки з портів Амстердама-Роттердама-Антверпена до порту «Південний», перевалку вугілля в порту України і ціну вугілля на базисі СIF АRА. І, хоча на ділі вугілля закуповується у Сполучених штатах, Північній Африці або Колумбії, такий підхід призводить до коректної апроксимації цінового індикатива для імпорту в Україну.

За даними Euracoal, середня ціна доставки імпортного вугілля до порту Амстердама була на 9 долларів дешевшою, ніж доставка до порту «Південний». Ціна транспортування (фрахт) до порту «Південний» становила від 6 до 14 долларів. Таким чином, запропонована формула є коректним індикативом визначення того, якою є середня вартість фактичного імпорту

7
Від «Роттердам+»
виграли
звичайні споживачі

Формула «Роттердам+» змусила бізнес платити прозору ціну за електроенергію. Прозора ціна означає ліквідацію корупції. А там, де програє велика корупція, виграють звичайні споживачі — адже з їхніх кишень й покривалися «знижки» для окремих галузей промисловості, які раніше «вибивали» їх собі нечесним шляхом.

Більшість промислових споживачів сприйняла формулу з розумінням. Але не всі. В Україні є група заводів з виробництва феросплавів — сплавів на основі заліза, які широко використовуються у виробництві сталі. У собівартості їхнього виробництва частка електроенергії сягає 50%. За розрахунками експертів, один «Запорізький завод феросплавів» споживає більше половини електроенергії усієї Запорізької області, а «Нікопольський завод феросплавів» споживає електроенергії більше, ніж Івано-Франківська і Тернопільська області разом. Закупівля електроенергії за штучно заниженою ціною була найбільш вигідною саме для цих підприємств.

Скільки електроенергії спожили різні галузі промисловості у 2018 році
Скільки електроенергії спожили різні галузі промисловості у 2018 роціСкільки електроенергії спожили різні галузі промисловості у 2018 році

Більшість феросплавних заводів та суміжних підприємств належать олігарху Ігорю Коломойському. Це — «Нікопольський завод феросплавів», «Запорізький завод феросплавів», «Покровський ГЗК», «Марганецький ГЗК» і «Дніпроазот». Саме вони та підконтрольна їм Українська асоціація виробників феросплавів намагалися через суди скасувати постанови НКРЕКП щодо «Роттердам+» і повернути собі знижений вручну тариф.

Топ-10 промислових споживачів електроенергії в Україні
Топ-10 промислових споживачів електроенергії в україніТоп-10 промислових споживачів електроенергії в україні

Як повідомила «Економічна правда», наприкінці 2013 року уряд Миколи Азарова підписав «меморандум щодо порозуміння з феросплавними підприємствами», згідно з яким чотири феросплавних заводи отримали пільговий тариф на електроенергію. Втрати через це зазнали генеруючі компанії, а компенсувати знижки доводилося з державного бюджету, тобто — з податків, що сплачують звичайні українці

8
Формула не вплинула
на тарифи для населення

Великі й складні економічні явища стають більш зрозумілими, коли перетворюються на платіжку за електроенергію. В Україні є чотири види електричної генерації: теплова, атомна, гідро- і «зелена». Ці електростанції продавали свій товар державному підприємству «Енергоринок». Далі електроенергія подавалася населенню та бізнесу — через структури обленерго. 

Як електроенергія потрапляє до споживача
Як електроенергія потрапляє до споживачаЯк електроенергія потрапляє до споживача

Якщо раніше НКРЕКП могла встановлювати довільну ціну на електроенергію, то завдяки «Роттердам+» з’явилася можливість порахувати її реальну ціну. Довільні тарифи призводили до збитків у галузі, позаяк «Енергоринок» — це державне підприємство, то покривати втрачені мільярди гривень треба було субсидуванням галузі з бюджетних грошей. Тобто, раніше ціни у платіжках могли і не зростати, але кошти витрачалися за спинами у громадян, так, щоб вони цього не помічали.

До того ж важливо розуміти, що «Роттердам+» використовувався лише для розрахунку цін на вугілля та електроенергію для промислових підприємств. Це — лише частина усієї енергогенерації, яка існує у державі. На тариф для населення формула впливати не могла

9
Вугілля до України
везуть з ОРДЛО?
Відповідь: ні

Існує міф, що вугілля до України завозять з тимчасово непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей. Це не так.

15 березня 2017 року Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про повну зупинку вантажних перевезень між непідконтрольними територіями і Україною. Правоохоронні органи і військові ретельно відстежують рух вантажів з цих територій. Тож вугілля, яке використовують українські ТЕС видобувається тільки на територіях, підконтрольних Україні, або ж імпортується.

Наразі Україна і будь-які українські компанії не мають контролю над шахтами і підприємствами, що знаходяться в ОРДЛО. Їх контролюють так зване ДНР та ЗАТ «Внешторгсервис», зареєстроване у Південній Осетії. Впливу на ці структури жодні українські підприємства не мають.

Щодо захоплених українських підприємств і шахт, то щомісяця з непідконтрольних територій до Російської Федерації вивозять близько 400-500 тисяч тонн видобутого на захоплених українських територіях антрацитового вугілля. Звідти його перевозять за такими напрямками: до країн басейнів Чорного моря і Середземномор’я, до порту Усть-Луга і далі до Балтійського і Північного морів, до Білорусі і далі до Європейського Союзу. Частина вугілля споживається у Росії. Основні країни, які купують вугілля в Росії, — Румунія, Бельгія, Польща, Болгарія, Туреччина.

За документами викрадене вугілля проходить як «видобуте у Російській Федерації». Попри це, його легко виявити за допомогою лабораторного дослідження. Окрім цього, доказом незаконного походження вугілля можуть бути станції постачання — Успенська та Гуково. Вони знаходяться на кордоні непідконтрольних територій і Росії, та не пов’язані з російськими шахтами. Більше того, одна з енергетичних компаній, шахти якої залишилися на непідконтрольних територіях, «ДТЕК», неодноразово закликала міжнародне товариство не купувати це вугілля, адже Росія фактично вкрала його в України

10
Як з’явився стереотип
про шкідливість
«Роттердам+»

Початок медійної кампанії проти «Роттердам+» припав на час, коли феросплавні заводи втратили занижений тариф. Медійна кампанія триває вже третій рік. За підрахунками експертів вартість цієї кампанії може складати понад 5 мільйонів доларів.

Так, в ефірах телеканалу «1+1» (який належить Ігорю Коломойському) за період з січня 2017 до липня 2018 року  формулу критикували 71 раз. Рекордна кількість матеріалів вийшла у травні 2018 року — 27. 

З’явився пул експертів та аналітиків, які почали спеціалізуватися виключно на критиці «Роттердам+». Одним із основних публічних критиків формули стала Асоціація споживачів енергетики та комунальних послуг, створена в вересні 2017 року. Її діяльність переважно концентрується саме на критиці формули. Асоціація, наприклад, запустила сайт із лічильником, який підраховував збитки звичайних громадян від формули, назвавши це «корупційною рентою». Методологію «підрахунку» не було прояснено. Лічильник припинив роботу за кілька днів до публікації цього тексту. Хто ж входить до цієї Асоціації, окрім її засновників? Невідомо. Сайт Асоціації припинив поновлюватися з травня цього року.

Моніторинг критичних матеріалів демонструє майже повну відсутність аргументованих цифр та методик підрахунку. Здебільшого критику побудовано на емоційних кліше. Формулу називають «скандальною», «шкідливою», «одіозною», просто «схемою». Однак, навіть шкідливості виявилося недостатньо, деякі критики почали заявляти, що «вугілля мало їхати з самого Роттердаму».

Союз економічного інтересу великого бізнесу (тих, кому не вигідна формула «Роттердам+») та експертів, які прагнуть реалізувати свої політичні амбіції, породив стереотип про те, що формула — зло, і єдине, для чого її запровадили — аби обкрадати громадян. Цей стереотип не враховує ані ринкові фактори, ані розрахунки та історичний контекст, у якому ухвалювалося рішення щодо формули

11
Чому почали зростати
облігації «ДТЕК»?
Через зростання економіки

«ДТЕК» — група компаній, яка видобуває та продає вугілля для теплових електростанцій, основний гравець на українському вугільному ринку. У період впровадження «Роттердам+» вартість облігацій «ДТЕК» почала зростати, що призвело до звинувачень компанії у нечесних надприбутках. Насправді, справа ось у чому.

Формулу прийняли у березні 2016 року, а діяти вона почала у травні. Саме тоді, вперше після початку конфлікту на Сході України економіка почала виходити з кризи та зростати. У другому кварталі 2016 року відбулася макроекономічна стабілізація. Про це свідчить зростання облігацій основних емітентів в країні — «МХП», «Метінвест», «ПУМБ» та «Ferrexpo». Серед цих компаній — і «ДТЕК».

У 2016 році вартість облігацій великих українських компаній зросла через зростання економіки
У 2016 році вартість облігацій великих українських компаній почала зростати через ріст економікиУ 2016 році вартість облігацій великих українських компаній почала зростати через ріст економіки

Кореляція зростання у «ДТЕК» й інших емітентів — 95%, тобто на зростання вартості цінних паперів впливали майже ті самі фактори. Акції інших гравців — наприклад, «Ferrexpo» чи «МХП» — не могли зростати через новини про затвердження формули «Роттердам+». Це означає, що вона не має відношення до зростання вартості паперів «ДТЕК». До чого ж має? До післякризового відновлення української економіки.

Окрім цього, в 2016 році зросла прибутковість українських шахт і теплових електростанцій. Це — якщо порівнювати з кризовим 2015 роком, коли їхня збитковість впала до -25%

12
Наразі формула
«Роттердам+»
не є обов’язковою

З 1 липня 2019 року енергетика України вступила в нову еру — запустили нову модель ринку електроенергії. Державне підприємство «Енергоринок» ліквідували, постачальники і споживачі укладають прямі договори, з’явились біржові майданчики «на добу вперед», внутрішньодобові та балансуючі ринки. Все це призвело до того, що в енергетиці ручне регулювання тарифів практично зникло. Фактично, практика об’єктивного тарифоутворення, яка почалася з «Роттердам+», була поширена й на інші види генерації.

Остаточно оцінити довгострокові наслідки змін на енергоринку за два попередні місяці неможливо. Але їхня користь для бізнес-клімату країни очевидна. Фахівці Проєкту енергетичної безпеки з USAID оцінили перші результати роботи ринку так: «результати перших десяти днів роботи оптового ринку електроенергії в Україні доводять, що запуск ринку відбувся успішно»

Українська
енергетика
на роздоріжжі.
Що буде далі?

Україні варто розбудовувати свою енергонезалежність. Вільний європейський енергоринок — головна умова для цього. Тільки тоді, за зрозумілих правил гри, інвестори будуть довіряти Україні. Довіра будується на повазі до приватної власності, ринкових правил та захисті інвестицій. Саме непрозорі правила і закони, які змінюються чи не щороку, лякають інвесторів найбільше. Держава не може і не повинна постійно дотувати державні компанії, а приватні карати за ефективність. Держава не може і не повинна встановлювати ціни на імпортне вугілля вище, ніж на вітчизняне, вимагати, аби вугілля було на складах та звинувачувати за публічну ринкову позицію. Такий сценарій для України абсолютно катастрофічний, а особливо — в енергетичному секторі.

З 1991 року українська енергетика пройшла два етапи. Питання у тому, яким буде третій етап
З 1991 року українська енергетика пройшла два етапи. Питання у тому, яким буде третій етапЗ 1991 року українська енергетика пройшла два етапи. Питання у тому, яким буде третій етап

2016–2019 роки, коли діяла формула «Роттердам+», були переходом до вільного енергоринку. Чи буде він працювати ефективно, без ручного ціноутворення, без знижок і повернення до корупційних схем — відкрите питання. Воно постає і через те, що у серпні 2019 року НАБУ повідомило про підозру шести особам, які залучені до впровадження формули «Роттердам+». Фактично, це — лакмусовий папірчик, тест на корупцію та чи готова Україна до європейських правил. Подальші дії стануть відповіддю на цей тест. Ми зрозуміємо — чи буде у нас цивілізована ринкова економіка та тепло у будинках цієї зими, чи ми повернемося до «ручного управління», пільгових тарифів для феросплавних заводів та іміджу країни третього світу, де держава є засобом тиску і інструментом для втілення приватних інтересів.

Перебіг подій. Як ринок
електроенергії ставав
вільним та чому є загроза
повернутися назад?

1991
Ручне регулювання цін і корупція

2013
Серпень
Феросплавні заводи отримують пільги на електроенергію згідно з меморандумом, підписаним з урядом Азарова

2014
Квітень
Початок війни на Донбасі. Україна втрачає контроль над шахтами в Донецькій і Луганській областях

Грудень
Дефіцит вугілля в Україні. Починаються віялові відключення електроенергії

2015
Червень
Мінпаливенерго готує проєкт закону «Про ринок вугільної продукції»

2016
«Роттердам+» — підготовка до вільного енергоринку

Березень
Прийняття формули «Роттердам+»

Квітень
Ліквідовано дефіцит вугілля. Ціна українського вугілля починає зростати

Травень
Формула «Роттердам+» починає діяти. Тариф на електроенергію для феросплавних заводів зростає на 5,6%. Починається інформаційна кампанія проти «Роттердам+»

Жовтень
Тариф на електроенергію для феросплавних заводів зростає на 9,9%

2017
Березень
Нікопольський завод феросплавів Ігоря Коломойського намагається повернути старі тарифи через суд. Суд відмовляє

Червень
Набуває чинності закон «Про ринок електричної енергії». Він зумовлює перехід до вільного ринку електроенергії за два роки

2018
Січень
Тариф на електроенергію для феросплавних заводів зростає на 17%

2019
Вільний енергоринок чи повернення до ручного регулювання і корупції?

Липень
Запуск нового ринку електроенергії в Україні

Серпень
Суд приймає антиринкове рішення і зупиняє дію єдиного тарифу для заводів Ігоря Коломойського: Нікопольського і Запорізького заводів феросплавів, Дніпроазоту, Марганецького та Покровського ГЗК